Відлюдок, -дка, м. = відлюдник.
Зброди́ти, -джу, -диш, гл. 1) Выбродить, исходить. 2) Запачкать слѣдами, оставить слѣды на чемъ; истоптать, вытоптать. Буду закривати милого слідочок, щоби пташки не збродили. Худоба збродила луку.
Зе́мно нар. До земли. Поклоняється земно.
Ковзелиця, -ці, ж. Гололедица. От ковзелиця, — насилу до хлівчика дійшла.
Похарчувати, -чую, -єш, гл.
1) Покормить нѣкоторое время (людей), постоловать.
2) Накормить. Тра похарчувати чоловіка, тра й скотині його щось дати їсти. Він їх файно приймив, похарчував.
Природний, -а, -е. 1) Естественный.
2) Прирожденный. Він такий уже природний, зроду такий. — до чого. Способный къ чему. Не природний він до цього.
Просолити, -ся. Cм. просолювати, -ся.
Халандрусь, -ся, м. = хавдій.
Четвертяк, -ка, м. Четырехгранный ячмень.
Шпиль, -ля, м.
1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну.
2) Част. м'яльници (Cм.). Ум. шпилик, шпильо́к, шпилечок.
