Відбігати 2, -гаю, -єш, сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову кат-ма, — вони.... купували йому. 3) — чого, кого. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. Ой що кров живую ссали, — власних скарбів одбігали.
Ластовиння, -ня, с. Веснушки. Хто має ластовиння на виду, то, побачивши вперше весною ластівку,... умивається, щоб не було того ластовиння. Ото як тебе ластовиння обсіло!
Напива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. напи́ти, -п'ю, -п'єш, гл. Выпивать, выпить на извѣстную сумму.
Паня, -ня́ти, с. Барское дитя. Білеє личенько як у паняти. Ум. панятко.
Поварка, -ки, ж. = полоник.
Полягтися, -жуся, -жешся, гл. = полягти. Кінь біжить — земля движить, трава поляглася, любив же я дівчиноньку, та вже віддалася.
Пообсновувати, -вую, -єш, гл. Засновать (во множествѣ).
Ринявий, -а, -е. Струпистый, шелудивый.
Сунути 1, -ну, -неш, гл.
1) одн. в. отъ совати. Сунуть Не сунь носа до чужого проса. Півкопи грошей в руку суну.
2) Двигаться, итти. У обід знову Грицько суне. Про вовка помовка, а вовк і суне. Комарів як суне, то аж світа не видко.
Чатівницький и чатовницький, -а, -е. Сторожевой, караульный. Чатівницька купа.
