Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ваганиці, -ниць, ж. мн. = вагани, если не ошибка вмѣсто: ногавиці? Було собі три брати: шли собі широкою дорогою, найшли собі рукавиці, ваганиці і вроки... Стали поділятися: одному — рукавиці, другому — ваганиці, третьому — вроки. (Заклин.) Чуб. І. 132.
Відлеглість, -лости, ж. Разстояніе; отдаленность.
Домі́вство́, -ва́, с. Домъ. Там домівства повибудовувано такі, що ну! Камен. у. Здибують мня кумове і зо мнов ся вітають, і за жену питають: «Ми то собі кумівство, — ходім трохи в домівство!» Гол. І. 216.
Домови́нка, -ки, ж. Ум. отъ домови́на.
Закріпля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. закріпи́ти, -плю́, -пи́ш, гл. Скрѣплять, скрѣпить.
Засмія́ти, -мію́, -є́ш, гл. Осмѣять, засмѣять. Люде чужії її засміють. Шевч. 28.
Зацькува́ти, -кую́, -є́ш, гл.кого́. Затравить кого, натравить на кого (собакъ). Оце колись зацькували були його поповичі собаками, — як же курнув од них, дак ні одна собака і не догнала. О. 1862. II. 25.
Ніздря 2, -ри(і), ж. Мездра. Мнж. 187.
Параліж, -жа, паралюш, -ша, м. Параличъ. Чуб. І. 35.
Сперти, -ся. Cм. спірати, -ся.