Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Висиджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. висидітися, -джуся, -дишся, гл. Насиживаться, насидѣться. Нехай висидиться.
Дільба́, -би́, ж. Дѣлежъ.
Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Хата. 63. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. К. (О. 1861. VI. 32). 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. К. ЧР. 6. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. ІІ. 113. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Правда, 1867, № 10. Лист. П. Куліша. Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку? Кв.
Зачухра́ти, -ра́ю, -єш, гл. 1) О шерсти: растрепать. Зачухрала кужіль, що й прясти важко. 2) Быстро побѣжать. 3) Засѣчь (розгами). Улучай, каже, Іродів сину, а не то до смерти зачухраю. Стор. І. 137.
Каламітний, -а, -е. = каломутний.
Лись меж. = блись. Черк. у.
Мирячи́ти, -чу, -чи́ш, гл. = мрячити. Дощик мирячить. Зміев. у.
Мсти́ти, мщу, мстиш, гл. Мстить. Встрѣчено въ фальсифицированной исторической пѣснѣ: Вовкулакам, кателикам, мстючи зраду здала. Срезн. Запорожск. Ст. Часть. І. 38.
Укарання, -ня, с. Наказаніе. Ні я Бога прогнівила, жила-м справедливе, всякі його укарання зносила, терпіла. Гол. І. 361.  
Шліхтувати, -ту́ю, -єш, гл. Смазывать пряжу шліхтою, піспою. Бобе піспу та й шліхтує нитки. Лебед. у.