Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
В-Останнє нар. Въ послѣдній разъ. В-останнє глянула на діток, на брата.
Забелькота́ти, -чу́, -ти́ш и забелькоті́ти, -чу́, -чеш, гл. Заговорить невнятно, скороговоркой. Як забелькотить по своєму, то й святий не зрозуміє його.
Замі́рити, -ся. Cм. заміря́ти, -ся.
Лава, -ви, ж.
1) Неподвижная скамья въ хатѣ вдоль стѣны. А ні печі, а ні лави. Гість лави не засидить, ліжка не залежиш). лягти на лаву. Умереть (такъ какъ покойниковь кладуть, согласно обычаю, на лаві). положити на лаву. Хоронить. Отсюда проклятіе: щоб тебе положили на лаву! Желаю тебѣ смерти! также божба: а щоб мене до вечора на лаві положили! (коли не так кажу, зроблю). кинути під лаву. Пренебречь, забросить. Вони свою славу кинули під лаву. Поглузують, покепкують та й кинуть під лаву.
2) Узенькій мостикъ, бревно, переброшенное черезъ воду для перехода.
3) Рядъ, шеренга (людей, предметовъ). Повернувся козак Нечай од брами до брами, а поставив вражих ляхів у чотирі лави. Ой не вспів же та Нечаєнко на коника спасти, ой як став панів, гей як став ляхів у дві лави класти. — Пашня в полі як лова. А в нашого пана пшениця як шва. іти лавою. Идти рядами; идти сплошной массой. От, позакручувавши уси, і йдуть лавою. ставати лавою. Строиться, выстраиваться въ рядъ. У дві лави задніпрянці з москалями стали.
4) Рядъ рыболовныхъ сѣтей, поставленныхъ непрерывной стѣной.
5) Гряда въ рѣчномъ порогѣ. Кодацький поріг появився... ввесь білий, вкритий піною та бризками. Байдак загув і полетів з лави на лаву рівно, як стріла. В одну мить його, перенесло через поріг.
6) Часть снаряда лисиці (Cм.).
7) Коллегія судей въ старомъ малорусскомъ городскомъ судѣ.
8) Родъ карточной игры. Які ж були до карт охочі... гуляли часто до півночі, в ніска, в пари, у лави, в жгут. Ум. лавка, лавонька, лавочка. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці. І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить, і не буду тужить. Ой привезли Бондарівну до нової хати, положили на лавонці, стали убірати. Не встиг дячок — неборачок на лавочку сісти, — лихо несе шмаровоза ту вечерю їсти.
Миря́нський, -а, -е. Общественный. Всі мирянські знаєш лиха.
Нівечити, -чу, -чиш, гл.
1) Портить, уничтожать, обращать въ ничто, разорять. Свою одежину нехтує, скот нівечить.
2) Мучить, издѣваться, жестоко обращаться. Дитино моя, чого ж твій тато мене нівечить? Робили глузи їм досадні, гірш нівечили, як циган.
Риляч, -ча, м. Животное съ рыломъ, кабанъ.
Срібник, -ка, м. = срібняк. Найшов два срібника, се б то два срібних карбованця.
Толок, -ка, м.
1) = толк = товк. Треба брехні толок дать. Ну, та той же старий чоловік, — тому б же на толок молодого наставляти. випасти, спасти на то́лок. Придти на умъ, въ голову. Шось як загуде, як зашумить поуз хату, а тому хлопчикові і випало на толок вийти подивиться. Йому не спади на толок.
2) Брусъ, которымъ утрамбовываютъ землю для тока.