Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

джавур

Джаву́р, -ра, м. Гяуръ. К. МБ. X. 10. К. Бай. 149.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 374.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЖАВУР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЖАВУР"
Бардадим, -ма, м. Крупной комплекціи человѣкъ, верзило.
Борікати, -каю, -єш, гл. Бодать. Борікає рогами. О. 1861. І. 94.
Ведмедник, -ка, м. Вожатый медвѣдей. Аф. 312.
Дві́рка, -ки, ж. Женщина служащая у поміщика, дворовая женщина.
Зажира́куватий, -а, -е. 1) Обжорливый, прожорливый. 2) Любостяжательный, алчный къ богатству, ненасытный. Ото у нас чоловік Рогуля — зажиракуватий: йому все мало! Волч. у.
Ме́ншати, -шаю, -єш, гл. Уменьшаться.
Обстовпити, -плю, -пиш, гл. Обставить столбами. Обстовпили землю землеміри. Волч. у. (Лобод.).
Опівночі нар. Въ полночь. Прийди, мій милий, хоц опівночі. Чуб. V. 4.
Осатаніти, -ні́ю, -єш, гл. Взбѣситься, сильно разсердиться. Осатаніла вража баба. Котл. Ен. IV. 45.
Угнавий, -а, -е. = вугноватий. Вх. Зн. 73.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЖАВУР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.