Дово́лі нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. І вовк на волі та й виє доволі. На волі — плачу доволі. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. У Мирн. употреблено какъ сущ. въ значеніи: довольство. Замолоду натерпівся всього, — поживи хоч зо мною в доволі.
Жува́тися, -жую́ся, -є́шся, гл. Щось цей хліб не жується, — черствий.
Заме́рти Cм. замірати.
Калюх, -ха, м.
1) Брюхо, собств. задній проходъ, а во мн. ч. — кишки.
2) Желудокъ молодого ягненка или теленка, который не употреблялъ еще никакой пищи, кромѣ молока матери.
Ляши́ти 2, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Разбить огородъ на грядки. 2) Дѣлать знаки на полѣ, чтобы не было обсѣвокъ.
Пелена, -ни, ж.
1) Подолъ рубахи. Вареники варила, та й пелену спалила.
2) Выступъ крыши надъ стѣною. Судж. у. Ум. пелінка, пеліночка.
Помішати, -ша́ю, -єш, гл.
1) Помѣшать. Борщ каже: «помішай мене!».
2) Смѣшать. З хатами помішані якісь хлівці, якісь загороди.
Схожий, -а, -е. Похожій. Боже ж ти мій! і на чоловіка ж то не схожі. Сама на себе не схожа стала, така журба її бере.
Утелющувати, -щую, -єш, сов. в. утелющити, -щу, -щиш, гл.
1) Всучивать, всучить, навязывать, навязать, дать. Ой казав ти, вражий сину, що гарбуз не доріс, — як я тобі втелющила, то ти ледве доніс.
2) Втаскивать, втащить.
Шпадлювати, -люю, -єш, гл. У столяровъ: шпадлевать, замазывать щели и неровности особой замазкой передъ окраской.
