Достава́тися, -стаю́ся, -є́шся, сов. в. доста́тися, -та́нуся, -нешся, гл. = діставатися. 1) Пішла душа по руках, та й чортові досталась. Не попущу тебе, мила, иншому достаться. 2) Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться. Як достанусь у столицю, то я вас нагороджу.
Любу́сь, -ся, м. Милый, любимый (о мужчинѣ). Серце, дідусю любусю, води хорошенько бабусю.
На́глий, -а, -е. 1) Скорый, быстрый. 2) Внезапный, неожиданный. Тут матінку уже не страх, а нагла радість стрепенула. ...Божий суд правдивий, наглий, серед шляху тебе осудить. на́гла смерть. Скоропостижная смерть. Боронь, Боже, від наглої смерти.
Намлі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Намлѣть, изнемочь; претерпѣть много. Що то душа наболіла, серце намліло!
Прибілий, -а, -е. Бѣловатый.
Прогнівити, -ся. Cм. прогнівляти, -ся.
Проказа, -зи, ж. Проказа. Прийшов чоловік увесь у проказі. Старці тебе цураються мов тії прокази.
Проміна, -ни, ж. = промін. Проміна одному служить.
Уборошнитися, -нюся, -нишся, гл. Выпачкаться мукой.
Унятливий, -а, -е. Внимательный. Став він.... ласкавий: мовчущий як перше, а унятливий, став піклуватий такий.