Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вилупенець, -нця, м. Яйцо, — шуточное названіе, будто бы употребленное въ разговорѣ запорожцемъ. О. 1861. IX. 191.
Зжилова́тіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться жесткимъ.
Льняни́й, -а, -е. = лянний. Поший мені льняную сорочку. Чуб. V. 365.
Намекета́ти, -кечу́, -чеш, гл. Накричать по-козьи.
Перегромаджувати, -джую, -єш, сов. в. перегромадити, -джу, -диш, гл. = перегрібати, перегребти.
Потаєнці нар. = потаємне = потай. Потаєнці од усіх. Рк. Левиц.
Потаскати, -ка́ю, -єш, гл. Потащить. Вона і потаскала його. Мнж. 30. Із бою потаскали в стан. Котл. Ен.
Пригачувати, -чую, -єш, сов. в. пригатити, -гачу, -тиш, гл. Запруживать, запрудить (нѣсколько?) А я тую криниченьку притчу. Чуб. V. 393.
Приневолювати, -люю, -єш, сов. в. приневолити, -лю, -лиш, гл. Принуждать, принудить. Почала жінка приневолювать чоловіка, щоб і він робив. Грин. II. 175. Мати приневолила подавать рушники. Стор. МПр. 33.
Упинатися, -наюся, -єшся, сов. в. уп'ястися, упнуся, -нешся, гл. Впиваться, впиться, вцѣпиться. В виски було кому як впнеться, той на сухо не оддереться. Котл. Ен. IV. 68. Рак клешнями так і вп'явся в руку. Переносно: пристраститься. Я дуже в промисли уп'явся. Мкр. Г. 61.