Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бараболя, -лі, ж. = картопля. Вх. Пч. I. 13. ЗЮЗО. І. 137. Наварила бараболі. Чуб. V. 3. Ум. бараболька. Грин. ІІІ. 517.
Батувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Связывать поводьями лошадей. Аф. 2) Рѣзать большими кусками. Сідайте, дружечки!... а ти, старосто, їм батуй. Кв.
Берва, -ви, ж. 1) Перекладина, мостикъ. Желех. 2) Вѣтка? Лежали берви бервінковиї, благослови, Боже, і ти, Божая Мати, деревце убирати. Гол. II. 99. (Свад. пѣсня).
Ганьбливий, -а, -е. 1) = ганебний. 2) Стыдливый. Угор.
Колода, -ди, ж. 1) Колода, бревно. Чи на полі під копою сина забавляє, чи в діброві з під колоди вовка виглядає. Шевч. 77. На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами. Левиц. І. 15. 2) Cм. реваш. Шух. І. 209. 3) Составная часть п'ял. Шух. І. 254. Cм. п'яла. 4) = диби. Запишався, як Берко в колоді. Ном. № 2474. 5) Въ ручной мельницѣ: толстая доска, на которой, въ углубленіи лежать жернова. Шух. І. 146. 6) Ступа. Колода съ выдолбленнымъ углубленіемъ или углубленіями, въ которыя бьютъ песты, — въ различныхъ снарядахъ: въ ступѣ, толчеѣ, въ сукновальнѣ, маслобойнѣ и пр. Шух. I. 161, 162, 163. Мик. 481. Вас. 172. 7) Длинное корыто у колодезя — выдолбленное или изъ досокъ. Приверни коней до колоди. Харьк. 8) Улей. 9) Колода картъ. 10) У горшечниковъ: партія мисокъ, до 35 штукъ, вложенныхъ одна въ другую; ставится бокомъ въ гончарную печь. Вас. 180. 11) Стадо овецъ, идущее тѣсно. Колода — отара, як іде тісно, не в роспаш. О. 1862. V. Кух. 38. Ум. колодка, колодочка.
Льнува́ти, -ную, -єш, гл. О попадьяхъ: ходить по приходу и собирать ленъ и прочія даянія. О. 1861. X. 62.
Перевід, -воду, м. 1) = перехід 1. Нема льоду, нема льоду, нема переводу, хто мене вірно любить, бреде через воду. Чуб. V. 84. Беру воду з переводу. Гол. І. 176. 2) Непроизводительная трата, порча. 3) Прекращеніе. Козацькому роду нема переводу. Ном. № 771.
Підстоженє, -ня, с. = підстіжжя. Kolb. I. 63.
Строчок, -чка, м. Раст. Helvella esculenta Pers. ЗЮЗО. І. 124.  
Трахтуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Спорить, препираться. Оце, Карпе, за твою сусідку трахтувалися. Мир. Пов. І. 141.