Вицитати, -таю, -єш, гл. Выиграть въ четъ и нечетъ. На тім стільчику можний панонько, трома яблучки підкидаючи, двома орішки та цитаючи, вицитав коня з-під короля.
Дво́рка, -ки, ж. = Двірка. Їден чобіт на обцасі, а другий на корку; а хто хоче біду знати, най ся візьме дворку. Ой чи дворка, чи не дворка, аби в дворі була, уже ж вона, пане брате, робити забула.
Джа! меж.
1) Цыцъ! Смирно! Їжте, гості, а ви, діти, джа!
2) Подражаніе звуку розги при ударѣ, а потому употребляется въ разговорѣ съ дѣтьми въ значеніи удара розгой.
Ді́жма, -ми, ж. Извѣстная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр.
Ду́чечка, -ки, ж. Ум. отъ дучка.
Кататися, -та́юся, -єшся, гл. Кататься. Ізробимо санчата, запряжемо коня та будемо кататься.
Мі́сячно и мі́сяшно, нар. 1) Мѣсячно, лунно. Так місячно, хоч голки збірай. 2) Помісячно. А чи нема тут такої молодиці, щоб місячно згодилась?
Посувати, -ва́ю, -єш, сов. в. посунути, -ну, -неш, гл.
1) Подвигать, подвинуть. Посувай колоду далі. Посунувши хліб, що завсегда лежить на столі, к покутю, сів на лавку.
2) Идти, пойти, отправляться, отправиться. Кобиляча голова посунули з хати. Насуне бриль на мб, так собі й посуне з хати. Готово! парус роспустили, посунули по синій хвилі.
Пошкутильгати, -га́ю, -єш, гл. = пошкатильгати. Пошкутильгав до волости.
Цибулиння, -ня, с.
1) Стебли лука.
2) Раст. Sagittaria Sagittaefolia L.