Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відплющуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. відплющитися, -щуся, -щишся, гл. Раскрываться, раскрыться (о глазахъ).
Гуркотли́вий, -а, -е. 1) Производящій стукъ, грохоть, грохочущій. 2) Воркущій.
Зневажливий, -а, -е. Неуважительный, пренебрежительный.
Листопода́вець, -вця, м. Податель письма.
Перстінець, -нця́, м. Ум. отъ перстінь.
Побігання, -ня, с. Бѣганіе, побѣгушки. Ум. побіганнячко. Ой весна-красна, що вона винесла? Ой винесла тепло і доброє літечко... Моїм діткам на побіганнячко. Чуб. III. 109.
Пришиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. приши́тися, -ши́юся, -єшся, гл. Пришиваться, пришиться, быть пришитымъ.
Смердіти, -джу, -диш, гл. Вонять. Хата пусткою смерділа. Шевч.
Твердішати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться тверже.
Удача, -чі, ж. 1) Характеръ, натура, свойство. Таку вдачу йому Бог дав. МВ. ІІ. 8. Така вже вдача собача. Ном. № 2941. Лучче п'ятак передачі, аби до вдачі. Ном. № 10539. удачу до чого мати. Имѣть къ чему способность. Побачить, що.... хлопець або дівча до чого вдачу має. Сим. 196. 2) Удача, успѣхъ. Уже, мо, з упруг пройшло, а вдачі не має, та й тільки — не ловиться риба. Рудч. Ск. II. 173.