Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Гнити, гнию, -єш, гл. Гнить. — Хліб гниє. — «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Варево гниє. Хата пусткою гниє. Гниє в неволі, у кайданах.
Діви́ч-вечір, -чора, м. Дѣвичникъ. Невеселий дівич-вечір у нашої молодої.
Зі́ронька, зірочка, -ки, ж. Ум. отъ зірка.
Комарня, -ні́, ж. соб. отъ комарь. Комарня так і лізе у вічі.
Поклинцювати, -цюю, -єш, гл. Набить стѣну клинышками для обмазки глиной.
Різнути, -ну, -неш, гл.
1) Cм. різати.
2) Ударить, хватить. Узяв дручок та як різне його по голові, що трохи очі не повилазили.
Табак, -ку, м. Табакъ. Ум. табачо́к. Хто нюхає табачок, то гетьманів мужичок.
Топка, -ки, ж. Небольшая форма для набиванія въ нее соли.
Трутизнина, -ни, ж. = трутизна.
