Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Буяти, -яю, -єш, гл. 1) Роскошно расти. Така бузина скрізь як ліс, ніхто туди не ходить, — та буяє так, що продертись трудно. Драг. 81. Поле в них буяє подяками. К. МБ. XI. 152. Гіллястий ясокір буяє. МВ. ІІ. 174. 2) Буйствовать, бушевать. Козаки блукають купами по місту да буяють, як тиї бугаї в череді, — хочуть двори ламати да грабувати старшину. К. ЧР. 322. Тепер, славити Бога, тихо стало, а то все вітри буяли. Камен. у. 3) Парить, рѣять; жить и двигаться свободно. Буяли в небо крилами орлиці. Вінок. 228. Риба в морі і в ріках буяла. Чуб. І. 70.
Гороб'я́, -я́ти, с. = Горобеня.
Деся́тницький, -а, -е. Принадлежащій десятнику.
Добросе́рдий, -а, -е. Благодушный, добросердечный. І ви ще, одолівши нас, як добрі нас милуєте. О, ви добросерді. Сніп. 87.
Залозува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Страдать гландами, опухолью слюнныхъ железъ. Мої воли тепер залозують. Прилук. у.
Зміж пред. Изъ среды. І викинуть зміж себе його люде. К. Іов. 40.
Кедровий, -а, -е. Кедровый. Зроби мені кедровую труну. Мет. 267. Застель столи кедровиї. Гол.
Конозити, -жу, -зиш, гл. 1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж. 2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.
Ожирати, -раю, -єш, сов. в. оже́рти, -жеру, -ре́ш, гл. = обжирати, обжерти. Гушениці ожерли капусту. Вх. Уг. 255.
Фанатицтво, -ва, с. Фанатизмъ. К. (Желех.).