Брика, -ки, ж. Фура. Приїздит напакована брика збіжем, мукою, солониною. Золотії брики посправляв — то для тії краківни-війтівни.
Ві́хола, -ли, ж. 1) Мятель, вьюга. Зіма буде з віхолами та лютими морозами. Ґави сідають купами, — буде віхола. 2) Грозовая буря.
Ких! меж. Выражаетъ смѣхъ. Ких-ких-ких! — засміялись чумаки.
Липки́й, -а, -е. 1) Липкій. Вона мене по тілу маже липким, вонючим, як смола. 2) Прилипчивый (о болѣзни). 3) Имѣющій влеченіе къ чему-нибудь. До хазяйства липкий такий, вже й ночі не доспить, коли треба.
Погодний, -а, -е. Благопріятный. Погодний час.
Стокроть, -ти и -ті, ж. Раст. маргаритка.
Товкущий, -а, -е. Неусыпно трудящійся, хлопочущій. То чоловік товкущий, чом у його не буде? Мати тож хазяйка добра, чесна і товкуща.
Уподоба, -би, ж. Вкусъ, удовольствіе, все, что нравится. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав. уподо́ба, не вподо́ба съ глаголомъ въ неопред. накл.: пріятно, непріятно, нравится, не нравится. Не вподоба, мати, з конем розмовляти, — ой час і година дівчини шукати. до вподоби бути, припадати. Нравиться, быть по вкусу. Ох, дитино моя! чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Нащо й худоба, коли жить не вподоба. в уподо́бі бути. Нравиться. Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. з уподобою. Съ удовольствіемъ. Куди ні заносилась наша весела або смутна пісня.... всюди.... слухано її з уподобою. Ум. уподо́бонька. На її красу не надивитись.... уподобонькою звали: он іде наша вподобонька.
Хаптурний, -а, -е. = хавтурний. З хаптурних ницаків малюєте икони. Жерці.... хаптурний рід.
Чвань, -ні, ж. Чванство. Инчий смокче ту люльку з чвані. На що сяя чвань поросяча?
