Витрясати, -са́ю, -єш, сов. в. витрясти, -су, -сеш, гл. 1) Вытрясать, вытрясти, вытряхивать, вытряхнуть. Ми приходим молотити, в понеділок калатаєм, а в вівторок витрясаєм, а в середу б'єм солому. 2) Несов. в. Танцовать. Почав витрясати польки.
Діло́ва́ння, -ня, с. Заборъ. Двір у його обгорожений ділованням. Ой ти дівчино, моє мальовання, подай мені ручку через діловання.
До́сить нар. Достаточно, довольно. Мудрій голові досить дві слові. У мене добра досить.
Драгле́нький, -а, -е., Ум. отъ драглий.
За́крут, -ту, м. Попороть, заворотъ.
На́плід, -лоду, м. Приплодъ; потомки. Щоб ви самі... околіли, превражі дуки, з своїми жінками і з усім наплодом.
Окоренитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Укорениться, пустить корни. Переносно: крѣпко усѣсться. О, вже сів, окоренився! А не пора до дому?
Подивувати, -вую, -єш и подивуватися, -вуюся, -єшся, гл. Удивиться. Ніхто й не подивує. А ти, боярине, не подивуй, іди собі инчую пошлюбуй. Подивувався Іван такій жадобі сестриній.
Птукавка, -ки, ж. = птукач.
Справуватися, -вуюся, -єшся, гл.
1) Вести себя, поступать. Піду у світ, а як я ся буду справувати? буду я собі мужа глядати.
2) Справляться, управляться. Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь справувалась.
3) — з ким. Тягаться съ кѣмъ, судиться, доказывать, искать свои права. Справується за мішок. Справувались ми, справувались з Іваном та й пішли.
