Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дубівка

Дубі́вка, -ки, ж. 1) Родъ дыни. Пішов на свій базарь, купив хліба, огірків, пшенички, диню дубівку. Кв. II. 293. 2) Чернильный орѣшекъ. Камен. у. Вх. Лем. 412.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 452.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБІВКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБІВКА"
Балакання, -ня, с. Разговоръ, каляканье. Нам не треба балакання, не треба слів, а треба діла. Левиц. Пов. 162.
Безстаточно нар. Неблагоразумно, непорядочно. А чоловік завжде грішить та й безстатечно. КС. 1883. II. 470.
Воздушний, -а, -е. . = воздуховий
Вузько нар. Узко. Ум. вузенько, вузесенько.
Гарбання, -ня, с. Захватъ, грабежъ. Гарбання чужої предківщини. К. XII. 133.
Мурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Возводить каменную стѣну, класть кирпичи.
Недбайлиця, -ці, об. и недба́йличок, -чка, ж. Нерадивецъ, беззаботный человѣкъ. Наші парубки недбайлиці. Рк. Макс. Оддав мене мій батенько за п'яницю, за недбайличка. Чуб. V. 591.
Пошастати, -таю, -єш, гл. Походить туда и сюда; пошнырять.
Пришолопкуватий, пришолопуватий, -а, -е. = пришелепкуватий.
Спадковий, -а, -е. Наслѣдственный. Вподобала я в простій козачці спадкову пиху своїм поважним родом. Г. Барв. 425.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУБІВКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.