Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дуявиця

Дуяви́ця, -ці, ж. = завірюха. Вх. Лем. 412.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 461.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУЯВИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУЯВИЦЯ"
Безсоромність, -ности, ж. Безстыдство. Желех.
Гальовина, -ни, ж. = галява. Лохв. у.
Гарчик, -ка, м. Ум. отъ гарець.
Достарча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Доставлять. Коням достарчали вволю сіна й вівса. Левиц. І. 504.
Зачиня́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. зачини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Затворяться, затвориться. Кот. Ен. V. 20. Зачиняються царські врата для нашого брата. Ном. № 4782.
Латунник, -ка, м. Бѣдный поселянинъ. ЧСВ. 1853. 61.
Натужити, -жу, -жиш, гл. Напрягать, натягивать.
Невгаразд нар. Невпопадъ, ни къ селу, ни къ городу.
Сікавиця, -ці, ж. Рыба: Cobitis taenia. Вх. Пч. ІІ. 19.
Скіць! меж. = скік. Троянці наші чуприндирі на землю скіць! як там були. Котл. Ен. IV. 14.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУЯВИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.