Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Вірган, -ну, м. = вігран. Над Єленою віргани грают.
Да́ток, -тку, м. 1) Даяніе. Придаток не стоїть за даток. 2) Подаяніе. Даток убогому вчинити.
Зажу́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. зажури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Опечаливаться, опечалиться, пригорюниваться, пригорюниться. Ото зажурилась! Та така ходить, як тума́. Вже було як зажуриться чим, то аж занедужав. Зажурився, що в мене грошей нема, — незабавно і в тебе не буде. Молодий козаче, чого зарурився?
Підводитися, -джуся, -дишся, сов. в. підве́сти́ся, -ду́ся, -дешся, гл. Вставать, встать, подниматься, подняться, приподняться. Помолись, Насте, хоч лежачи, Богу, коли не здужаєш підвестись. Чоловік і забув про масло, що сидів на йому, та й підвівсь. Та не встану, мій миленький, не підведуся. Насилу підвівся після хвороби.
Проїзджати, -джа́ю, -єш, гл. = проїздити. Там пан Василько проїжджав. Десь мій милий на Вкраїні на конику проїзжає.
Сподівати, -ва́ю, -єш, гл. Ожидать. Лиш, братіку, тебе довіку не сподівати. А на святу неділеньку я й столи позастилаю і в гості вас, моя матінко, сподіваю. До себе великого лицаря Семена Палія у гості сподіває.
Усь! меж. для натравливанія собаки.
Челядно нар.
1) Много женщинъ.
2) Много слугъ.
Шелеснути, -сну, -неш, гл. 1) Однокр. отъ шелестіти. Зашелестѣть. Водою іде — не хлюпне; очеретом — не шелесне. 2) Плеснуть, упасть въ воду съ шумомъ. Треті півні кукуріку — шелеснули в воду.
