Змрік, -ро́ку, м. Сумракъ.
Коса, -си́, ж. 1) Коса. От поберуть коси, та й пійдуть ніби-то косить. Части косы: самая полоса называется полотно́, обухъ ея — прут, носокъ — писок, часть около писку — колос, конецъ острія — жало, пятка — п'я́тка, въ которой находится пупець, входящій въ ямку косовища; пятку придерживаетъ на косовищѣ желѣзное кольцо — пе́рстінь, а сверхъ того еще желѣзная заківка и деревянный пас-клин (клинъ). 2) Коса, сплетенные волосы. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. 3) Только мн. ч. и въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ: коси. Волосы вообще. Який він чудний: борода чорна, коси русяві. Радом. 4) Луковая плетеница, вѣнокъ, въ который вплетены луковицы. 5) Селезенка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. 6) = косарь 2. 7) мн. = косарь 4. 8) коса богоматерина. Раст. Hypericum, numifusum. Ум. кіска, кісонька, кісочка, ко́ска, косонька. По тра копи дівочка, по чотирі кісочка. Що суботи ізмивала і в кісоньку заплітала. Ув. косище. В тих багатих панків такі здоровецькі косища, неначе в кожної куделя на голові.
Кустрець, -ця́, м. Чирей, прыщъ; струпъ.
Поважити, -жу, -жиш, гл.
1) Взвѣсить многое).
2) Уважить. Поважив її Василь — оддав (їй хустку).
Повід'їдати, -да́ю, -єш, гл. Отъѣсть, отгрызть (у многихъ). Кіт повід'їдав рибі хвости.
Позащіпувати, -пую, -єш, гл. То-же, что и защіпнути, но во множествѣ. У нас двері позащіпувані.
Позмерзатися, -за́ємося, -єтеся, гл. Призмерзнуть другъ къ другу (во множествѣ). чоботи позмерзалися. Промокшая кожа сапогъ замерзла.
Стріхіль, -ля, м. Тупой сапожный ножъ, которымъ выравниваютъ кожу. Cм. стріхіль, стрихулець.
Торохтело, -ла, с. Деревянный колокольчикъ на шеѣ коровы, вола.
Увертатися I, -та́юся, -єшся, сов. в. уверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл. Успѣвать, успѣть, управляться, управиться. Меле так, шо і два чоловіка не ввернеться прибірати борошно. Ще не ввернулась справити нової (запаски).