Безбулавний, -а, -е. Не имѣющій, лишенный булавы. Якого, — кажуть, — чорта чекатимем, поки нас візьмуть шаблею з безбулавним нашим гетьманом.
Виклюнути, -ну, -неш, гл. = виклювати.
Доложи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) = докласти. Рук добре доложить. 2) Доложить. Щоб туди люде не ходили, із криниці води не носили, Івася та й не розбудили і батеньку та й не доложили.
Мозчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = мізчити. Мозчили голови і спини.
Підійматися, -маюся, -єшся, сов. в. підійнятися, -діймуся, -мешся, гл. = підніматися, піднятися. Дим до неба підіймавсь. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес. — А я підіймаюсь по дев'яти запорати.
Позмокати, -ка́ємо, -єте, гл. Измокнуть (о многихъ). Ну, вже ж і позмокали ми сьогодні, і рубця сухого нема.
Розгорюватися, -рю́юся, -єшся, гл. — на що = розгорити. Як небудь розгорюємось на скотинку. Розгорювався десь на десять рублів.
Травний, -а́, -е́ 1) Удобоваримый, съѣдобный.
2) Питательный. Не хліб добрий, травний, не то що торішній, що не знать, що й їв.
Шинґльовец, -вца, м. Гонтовый гвоздь.
Щипапіча, щипипіча, -чі, ж. = щипак 2.