Вибріхувати, -хую, -єш, сов. в. вибрехати, -шу, -шеш, гл. 1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. 2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика.
Гамірка, -ки, ж. Низкая деревянная ручка въ большой пилѣ, которой распиливаютъ дерево на доски.
Краля, -лі, ж. 1) Королева. Король каже: потіха моя! Краля каже: погибель моя. Король і краля не знали, як шанувати Колумба. 2) Красавица. Таку кралю висватали, що хоч за гетьмана, то не сором. І що ж то за хороша з лиця була!... Здається, і не змалювати такої кралі. . 3) Дама (въ картахъ). Ум. кралечка, пральна. Не бійсь, моя кралечко, каже дід.
Мнясни́й, -а, -е. Мясной.
Надча́листий, -а, -е. = наддуристий.
Огудиння, -ня, с. Стебли арбузовъ, дынь, огурцовъ, тыквъ.
Потуха, -хи, ж.
1) Пріободреніе? Де в хаті свекруха, там сину потуха, а невістка ходить, як прибита муха.
2) випити на потуху. Выпить въ заключеніе. На потуху випийте четвертуху. Далі глитнув з пляшки на потуху горілки.
Роспиндитися, -джуся, -дишся, гл. Разважничаться, заважничать, надменность показать.
Тітоньчин, -на, -не. Принадлежащій тетушкѣ.
Цапів, -нова, -ве Козлиный. пропав ні за ца́пову душу. Ни за что пропалъ.
