Бочуля, -лі, ж.
1) Толстобрюхая корова.
2) Корова съ бѣлыми боками. Ум. бочулочка. Да прийду ж я, гою, на твою обору, ой займу ж я бочулочку до свойого дому.
Вудка, -ки, ж. Уда, удочка. урвалася вудка. Нечѣмъ уже поживиться.
Глухма́н, -на, м. = глушан.
Зозуля, -лі, ж. 1) Кукушка. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. щоб ти зозулі не чув! Пожеланіе смерти. 2) — нічна. пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. 3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. Ум. зозулька, зозуленька, зозулечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька.
Посхиляти, -ля́ю, -єш, гл. Нагнуть, склонить (во множествѣ). Ой у рути верхи крути, піду посхиляю. Ой у лісі на горісі, там гадини гніздо звили, головоньки посхиляли.
Рало, -ла, с. 1) Родъ земледѣльческаго орудія для разбивки вспаханной земли. Части его: жертка (гридка). — шесть, на одномъ концѣ котораго ярмо, а на другомъ прикрѣплены зубья — кописть, зуб; кописть прикрѣпляется къ концу жертки особыми дощечками — стовбами, проходящими сквозь отверстія кописті и жертки; между копистю и жерткою распорка изъ крѣпкаго дерева — жабка; на самомъ концѣ жертки — ручка для управленія ралом; иногда на кописть надѣваются желѣзные наро́льники, наконечники. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла.
Семеєчка, -ки, семейка, -ки, ж. Ум. отъ сем'я.
Стервезний, стервенний, сте́рвенський, -а, -е. Тоже, что и стервин, но въ усиленномъ смыслѣ. Употребляется какъ, ругательство. Стерво стервезне, стервенний хлопець, стервенська дитина.
Укоситися Cм. укошуватися.
Хавела, -ли, ж. Дырка во 2-мъ дышлѣ воловьей запряжки (війце), въ которую вставляютъ колокъ для удержанія ярма (притика).