Витопцювати, -цюю, -єш, гл. = ви́тупати 2. Цілу ніч на ногах було витопцює покійна коло людей.
Епнтафія, -фії, ж. Эпитафія. Шрам, розглядуючи ту горорізьбу да читаючи епитафії, засмутився душею.
Захва́лювання, -ня, с. Расхваливаніе, рекомендація.
Лагоминка, -ки, ж. Ум. отъ лагоми́на.
Помастити, -щу́, -сти́ш, гл.
1) Помазать. Помасти вареники. Помасти тим болотом очі. Вона її (піч) попідводила, помастила.
2) Запачкать. Помастила одежу.
Рухливий, -а, -е. Подвижной, проворный За молодих літ баба тямовита була і рухлива.
Стерятися, -ряюся, -єшся, гл. Сойти съ ума, помѣшаться. хай воно стеря́ється! Прахъ его возьми!
Уриватися II, -ваюся, -єшся, сов. в. уритися, уриюся, -єшся, гл. Зарываться, зарыться. Кабан каже: я побіжу в болото та в мул уриюсь. У Кулиша о потупленныхъ, смотрящихъ въ землю, глазахъ. Не дивились на божий світ від сліз : в чорну землю врились.
Филозоф, -фа, м. 1) Философъ. По їх січовому розуму ніщо на світі не стоїть ні радости, ні печалі: филозофи вражі діти! 2) Ученикъ предпослѣдняго класса духовной семинаріи. Филозоф! а кобили в хамут не вміє запрягти.
Цвіріньчук, -ка, м. = цвіркун.