Вигадка, -ки, ж. 1) Выдумка. Пішла голота на вигадки. 2) Выдумка, капризъ, прихоть. Коли скінчиш ти вигадки химерні і нам даси до тебе говорити. Ум. ви́гадочка. А за молодого віку, славлють, вигадочки були чималі і в неї.
Виладнати, -наю, -єш, гл.
1) Привести въ порядокъ.
2) Починить.
3) Приготовить, снарядить.
Ганька, -ки, ж. Снарядъ, которымъ гонять рыбу. Тоже, что и бовт?
Звадли́вий, -а, -е. Вздорливий, сварливый, бранчивый.
Мара́, -ри, ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Василина з'явилась і счезла, як мара. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. 2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Туди мене мара несе, де грають музики. Убрався в сажу, як мара. a мара його знає, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! 3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон — мара, Бог — віра. Чаще во мн. ч.: мари. Ой місяцю-місяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.
Петрущаний, -а, -е. Петрушечный.
Підгорілка, -ки, ж. пт. Anas ferina.
Підлоґоння, -ня, с. Подхвостникъ при сѣдлѣ.
Полотняний, -а, -е. = полотенний. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах.
Приручати, -ча́ю, -єш, сов. в. приручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить. Кому ж ти мене, мій батечку, приручаєш? Покидаєш мене, серденятко моє! Ой кому ж ти приручаєш?
