Же́льман, -на, м. Родъ игры, родъ весенняго хоровода. А ми як колись малими гуляли з вами і в жельмана, і веснянок співали.
Засіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. засі́сти, -ся́ду, -деш, гл. 1) Садиться, сѣсть. Просимо до гурту (до вечері)! привітали мене і вклонились. — Може б поруч зо мною така краля засідала, га? каже Назар. 2) Засѣдать, засѣсть, присутствовать. Засідав серед громадзьких мужів. 3) Быть въ засадѣ, подкарауливать изъ засады. Ой не лети, сивий орле, на Волиння пити, засідають вражі ляшки, хотять тебе вбити. 4) О мѣстѣ: занимать. Війшов нелюб в хату, засів усю лаву. 5) Засѣдать, засѣсть гдѣ-либо. Та й засядем по пасіках на ввесь літ остаток.
Коханий, -а, -е. 1) Любезный. Ляхам своїм коханим росказуйте, а не мені. 2) = коханець. Не жди свого коханого з далекого краю. 3) Милый, любимый, дорогой. Чи я в батька не кохана була? Пан-отченьку ти наш коханий! 4) Обыкновенно съ удар. на первомъ слогѣ: коханий. Взлелѣянный, вырощенный. Тілько що соняшники не кохані, не прохані ростуть собі. Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала. Ум. коханенький. Синочки да кучерявенькії, а дочечки да коханенькії.
Наси́пчасто, нар. Насыпано обильно. Як насипчасто, то й накипчасто.
Погартувати, -ту́ю, -єш, гл. Закалить (во множествѣ).
Розраювати, -раюю, -єш, сов. в. розра́яти, -ра́ю, -єш, гл.
1) Отсовѣтывать, отговаривать, отговорить. Полюбив дівчину — розраяли люде, — мені молодому пароньки не буде. Подавали рушники змовились, — чи годиться ж розраювати? Розраяли, розсудили, щоб ми в парі не. ходили.
2) Посовѣтовать. Да розраяли мене вражі люде: іди заміж — луччей тобі буде.
Тулумбас, -са, м. Старинное музыкальное орудіе въ родѣ литавръ. Списи блищать, шапки рябіють, б'ють тулумбаси. Сердюки по полю скачуть.
Туркеня, турки́ня, -ні, ж.
1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості.
2) Родъ крупныхъ сливъ. Ум. туркенька, туркененька, турки́нонька.
Тьох! меж.
1) Выраж, біеніе сердца.
2) Выраж. трель соловья. Соловейко як тьох, дак тьох.
Чірівний, -а, -е. = червивий.
