Блуд, -ду, м. 1) Блужданіе. блудом ходити. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. у блуд піти. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Блуд мі сі вчепив. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? 3) Родъ дѣтской игры. 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає.
Жгут, -та, м. = джгут.
Зата́нчити, -чу, -чиш, гл. = затанцювати.
Колоддя, -дя́, с. соб. отъ колода. Я закладав комори й хату з віковічного дубового колоддя на два людські віки.
Моли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Молиться. Богу молись, а до берегу гребись. Розумний молиться, а дурень плаче.
Позернитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Уродить съ хорошимъ зерномъ. Добре ж, як позерниться добре гречка.
Посуконний, -а, -е. Состоящій изъ чистыхъ шерстяныхъ нитокъ (о сукнѣ). Посуконне сукно.
Розсадина, -ни, ж. Стебель разсады.
Стікати, -ка́ю, -єш, сов. в. стекти, стечу, -чеш, гл.
1) Стекать, стечь. Як добрий став, — риба буде, а стече, — болото буде.
2) Сдѣлаться тощимъ, захирѣть (о растеніи)? (Пшениця) на вмолот не теє. Видно дощі захопили, як красувалася: стекла: сказано, зерно як мачина.
3) Хватать, хватить, стать. Вже тепер у мене здоровя не стіка. Хиба у нас грошей не стече весілля справити. Стікає й розуму таке робити!
Черв, -ва, м.
1) Червь. Въ этомъ значеніи употребляется, кажется, лишь во мн. ч., а единств. ч. замѣняется словомъ червак. Не що черви, що ми їмо, а то що нас їдять.
2) соб. Личинки пчелъ. Черв в уліях з студені і з браку пожитку погинув.
