Бурштин, -ну, м. Янтарь.
Гра́ба́рський, -а, -е. Принадлежащій или свойственный землекопу.
Золити, -лю, -лиш, гл. 1) Бучить, щелочить. Золиш полотно. 2) Грызть голову. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш?
Ириця, -ці, ж.
1) Животное, водящееся въ водѣ, въ частности Triton.
2) Птица, возвратившаяся изъ зимняго отлета. Вже ириця проявилась, скоро тепло стане. Птице, ирице, ходи до нас вечерю їсти.
3) Очень старая женщина, старая вѣдьма. Тут якась старая баба, знахурка всесвітня і сідая, і горбата, мабуть застолітня, прислухалась, примінялась і, як став, сказала... Одспівавши, заніміла, очі протирала, а за сью така ж другая ириця казала.
Лахмання, -ня, с. Тряпье, рубище. Заберу своє лахмання та й подамся геть із хутора.
Махі́тка, -ки, ж. Махотка, малый горшочекъ.
Ме́ркнути и меркти, -кну, -неш, гл. Меркнуть. І пожарище не вгасало, і мерк за димом Божий світ. Вже зорі поперед нього меркнуть.
Панянин, -на, м. = пан. Встрѣчено только во мн. ч. въ слѣд. пѣснѣ: Як поїдемо через селейко, скажут селяне: «їдут міщане». Як поїдемо через містейко; скажут міщане: «їдут паняне».
Приквоктувати, -тую, -єш, гл. Сопровождать что-либо кудахтаньемъ. Поставили на покуть кутю з узваром. Грицько приквоктував, щоб неслись кури і дитинку вчив, держучи на руках.
Чалка, -ки, ж. Мѣсто разгрузки или окончательной стоянки плота (на Днѣпрѣ).