Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запорошувати

Запоро́шувати, -шую, -єш, сов. в. запороши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снѣгѣ и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить. МВ. (О. 1862. I. 92). 2) Запыливать, запылить, запорошить. Перед нею став і сам Опанас, але не запорошеним ратаєм. Г. Барв. 347. 3) О глазѣ: засорять, засорить. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. №2551.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 84.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОРОШУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОРОШУВАТИ"
Блюзнірський, -а, -е. Кощунскій, богохульный.
Напри́сідки нар. = навприсядки. Вх. Зн. 40.
Підрубити, -блю́, -биш, гл. Подрубить, сдѣлать рубецъ. Вона шила, не дошила, тілько підрубила. Чуб. III. 175.
Поливо, -ва, с. 1) = полива. Вас. 180. 2) Сорныя травы, которыя выпалываютъ. Чи у вас там городи ростуть? — Поливо росте, а городовики нема. Черниг. у.
Пообсушуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Обсушиться (о многихъ).
Посвашкувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть свашкою.
Проступитися, -плю́ся, -пишся, гл. Провиниться, совершить проступокъ. Чи ми Богу проступилися, що на нас таке лихо. Харьк. у. Ми, прості люде, коли і проступимось иноді, то нам Бог і вибачить. Котл. МЧ. 427. Прости, паноче! проступилась: я далебі дурна була. Котл. Ен.
Свашкувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть свашкою.
Стрілецтво, -ва, с. Охота (ружейная), охотничій промыселъ. Шух. І. 229. Три стрільчики молоденькі з стрилецтва да йшли. Федьк. III. 163.
Фарисейський, -а, -е. Фарисейскій. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАПОРОШУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.