Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гваджениця (= гладжениця), -ці ж. = терлиця. Вх. Лем. 403.
Гутни́к, -ка́, м. Мастеръ на стекляномъ заводѣ.
Забабува́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1) Начать акушерствовать. 2) Заработать акушерствомъ.
Зашто́кати, -каю, -єш, гл. 1) Начать говорить «что». 2) Сбить съ толку, поставить въ тупикъ. Я його як заштокав, так він не знав шо й казати. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Мі́шанка, -ки, ж. Смѣсь сѣна съ соломою для корма скота. Мішанку робили. Чуб. І. 8.
Навска́ч нар. Въ галопъ.
Підгачувати, -чую, -єш, сов. в. підгати́ти, -чу, -тиш, гл. Поправлять, поправить, починить запруду. Рівняли дороги, підгачували греблі. Стор. МПр. 72, 73.
Политися, -ллю́ся, -ллєшся, гл. Политься. Слово полум'єм взялося, і з мовчання, сумування мов той бистрень полилося. К. Псал. 95. Кров полилася. Шевч. 167.
Проверещати, -щу́, -щи́ш, гл. Рѣзко прокричать.
Цвенькати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] цвенькнути, -кну, -неш, гл. Говорить, сказать на чужомъ языкѣ, въ которомъ слышатся звуки ц, дз, — о полякахъ, бѣлоруссахъ. К. ДЗ. 34. Лях цвенькати уже не буде. Котл. Ен. IV. 10. По лядські цвенькала. Св. Л. 54. Кортить литвинка, коли не цвенькне. Ном. № 5012.