Голоцюцьок, -цька, м. = голопуцьок. Повне гніздо горобиних голоцюцьків.
Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Жалі́ння Ii, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий....» 2) Жалоба. Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає.
Звіздяне́нький, -а, -е., Ум. отъ звіздяний.
Кодря, -рі, ж. = ковдра. Укриєтесь кодрями.
Марцівки́, -вок, ж. Цыплята, вылупившіеся въ мартѣ.
Поменшати, -шаю, -єш, гл. Уменьшиться. Мені ділечка побільшало, а здоров'ячка поменшало.
Поперезивати, -ва́ю, -єш, гл. Перезвать (многихъ).
Ховзаниця, -ці, ж. = ковзалка.
Черепиця, -ці, ж. У горшечниковъ слой бракованной посуды, накладываемый на своды гончарной печи; на него ставить подлежащую обжиганію посуду.