Гороби́нець, -нця, м. 1) Пометъ воробья. 2) Раст.: а) = Рогіз. 207. б) Oxytropis pilosa. Dc.
Жме́ня, -ні, ж. 1) Горсть, часть руки. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Сім'ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. 2) Пригоршня, горсть, количество сыпучихъ тѣлъ, пеньки, льна и пр. которое можетъ помѣститься въ горсти. Саме менше, а жмінь шість (конопель) пропало. Візьми, сестро, піску жменю. Висипав їй жменю дукатів. Укинув попелу жменю. 3) Какъ обозначеніе малаго количества: немного, малость. За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Оглянувся Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. Стоїть хатина, коло неї жменя города. 4) Часть полотика, полольщицкой кирки: желѣзная треугольная пластинка, — посредствомъ уха она надѣвается на рукоять. Ум. жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ув. жме́нище.
Зелене́нький, зелене́сенький, -а, -е., Ум. отъ зелений.
Недопиток, -тка, м. = недопивок. Оце як п'ють у шинку люде та позоставляють недопитки, то вони (шинкарі) позливають у чарку та й підсунуть чоловікові.
Окопувати, -пую, -єш, сов. в. окопа́ти, -па́ю, -єш, гл. = обкопувати, обкопати.
Паннуненька, паннунечка, -ки, ж. Ум. отъ панна.
Приправа, -ви, ж. Приправа. Яка приправа, така й потрава. Ум. приправка.
Спотворювати, -рюю, -єш, сов. в. спотво́рити, -рю, -риш, гл.
1) Уродовать, изуродовать, исказить, обезобразить. Лихо не вморить, так спотворить.
2) Портить, испортить, избаловать. Такий хлопець натуристий. Чи ми його так малим спотворили? А тепер, як чого схотів, так щоб було!
Суголовок, -вка, м.
1) Межа между двумя полями въ видѣ незасѣянной полосы арш. въ 2. Тут не добре їхати, — суголовки скрізь.
2) Часть уздечки безъ поводьевъ — то, что надѣвается на голову лошади.
Шипучий, -а, -е. Шипящій. Наймичка принесла шипучий самовар.
