Завиля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Завилять. А Прус хвостом не завиляв, як знаєш лис хвостом виляє.
Ит меж. = ет. 1. Ит, не знать чого ти турбуєшся. меж. = ач.
Кобеля, -лі, ж.
1) Корзина. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю.
2) Сумка, котомка. Набірають калачів-гусочок в кобелі (торбинки) скільки спроможуть.
3) Рыболовный снарядъ, похожій на сак. Чигирин. у.
Колоти, -лю, -леш, [p]одн. в.[/p] кольну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Колоть. В серце коле. Голкою колов. Піде вогонь од ноги по тілу, — кольне аж у голові.
2) Бодать. Рогата скотина вдасться, то всіх коле. Коли б свині роги, то б усіх поколола.
3) Убивать, закалывать. (Гайдамаки) прибігли туди, давай колоть орендаря і всіх жидів.
4) Рѣзать (свиней).
5) Раскалывать. Тріски колоти.
Лопону́ти, -ну, -не́ш, гл. Дать тягу, улепетнуть. Лопоне він од мене.
Натюпати, -паю, -єш, гл. Набѣгать, достать. Тюпала, тюпала, та й принців натюпала.
Неслух'яний, -а, -е. Непослушный.
Переморгнутися Cм. переморгуватися.
Понівечити, -чу, -чиш, гл. Попортить; искалѣчить. Усяке садиво понівечило грядом. Бо ти мене, безталанну, понівечив дуже.
Стусень, -сня, м. Пинокъ, толчекъ. Дав стусня, аж перекинувсь.
