Засмо́лювати, -люю, -єш, сов. в. засмоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Засмаливать, засмолить. Коли ти смолою засмолений, каже вовк, то дай і мені засмолити бік, а то собаки обідрали.
Клуня, -ні, ж. Рига, гумно, овинъ, житница. Мокрий апріль, а сухий май, то буде в клунях рай. Спогляньте на птаство небесне, що не сіють і не жнуть, а ні збірають у клуню. . Ум. клунька. Побачила наших воликів та клуньку повну збіжжя.
Му́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Жать, давить, тереть. І червоні чоботи мулять. Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову. 2) Не давать покою. Се то йому худобина мулить.
Мутник, -ка, м. Мутный ручей.
Нищитися, -щуся, -щишся, гл. Разоряться, уничтожаться.
Позакрадатися, -даємося, -єтеся, гл. Закрасться, прокрасться (о многихъ). Ніхто й не вгледів, як вони позакрадалися в садок.
Поперезуватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Обуться наново, перемѣнить обувь (о многихъ).
Посіяти, -сію, -єш, гл.
1) Посѣять. Посіяв я пшениченьку рідко. Ой посію на горі пшеницю, під горою овес.
2) Насмѣшливо: потерять. С-під очей у мене хто хоч бери, я не бороню, і своє усе посію.
Потяти, -тну́, -тне́ш, гл. Изрубить.
Слухати, -хаю, -єш, гл.
1) Слушать. В неділеньку рано задзвонили дзвони: слухай, матусенько, чи по козакові. Ти кажеш, та нічого слухать, — пустяки говоришь. оцюди́ лиш слухай! Не по твоему, а вотъ какъ будетъ. чмелів слухати. Быть огорошеннымъ ударомъ.
2) Слушать, повиноваться. А та палиця пан називається, треба її слухати.