Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Полотно міцне, аж бринить. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Бо му комарь в ухо бренить. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ.
Водомий, -мия, м. Рытвины, промоина.
Глоговий, -а, -е. = глодовий. Терновий вінець на голову клали, глогові шпильки за нігті били.
Гнилобокий, -а, -е. Со сгнившимъ бокомъ. Груші гнилобокі.
Мату́ня, -ні, ж. = матуся.
Недоступ, -пу, м. Конь или волъ, котораго заднія ноги не покрываютъ слѣда переднихъ. Александровск. у.
Неймовірний, -а, -е. Недовѣрчивый. У мене такий чоловік неймовірний, що до всякого мене приклада. В мене матінка нерідная, а дружина неймовірная.
Просерен, -ну и просерень, -ня, м. Раст. а) Подснѣжникъ, Calanthus nivalis L. б) Crocus riticulatus. L.
Розвітритися, -риться, гл. безл. Сдѣлаться вѣтрено (о погодѣ).
Черкасевий, -а, -е. = черкасиновий. Черкасева корсетка.