Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білило

Білило, -ля, с. 1) Бѣлая краска, все чѣмъ можно бѣлить, убѣлять. Та й купили білила.... дідам бороди білити. Грин. ІІІ. 95. Дівкам чорнило, парубкам білило. АД. І. 39. 2) = і. біль 1? Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене задержала з вечора до світа. «Ой з китайки, не з китайки, з білого білила». Мет. 45. Ум. білилечко. Чуб. IV. 70.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 65.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛИЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛИЛО"
Бизувати, -вую, -єш, гл. = бізувати. Вх. Зн. 3.
Вальок, -лька, м. Комокъ мокрой глины, приготовленной для обмазки стѣнъ, также для складыванія стѣнъ глинобитныхъ построекъ, — въ послѣднемъ случаѣ глина перемѣшана съ соломой. Рудч. Ск. II. 28. Kolb. І. 55.
Гро́но, -на, с. Виноградная кисть, гроздь. К. Псал. 187. Ум. Гро́ночко. Ви, гроночки, не гронітеся. Мет. 176.
Кагальний, -а, -е. 1) = кагаловий. Желех. 2) Старшина кагала.
Паламарський, -а, -е. Пономарскій.
Підрубити, -блю́, -биш, гл. Подрубить, сдѣлать рубецъ. Вона шила, не дошила, тілько підрубила. Чуб. III. 175.
Просивий, -а, -е. Сѣдоватый, съ просѣдью. Ум. просивенький. Ой налетіло дві, три зазуленьки, всі три простенькі. Гол. І. 192.
Склочитися, -чуся, -чишся, гл. Всклочиться. Вх. Зн. 63.
Тараня, -ні, ж. Рыба тарань, Abramis vimbra L. Чумак чумака таранею дошка, а сам у його з воза потягує чабака. Ном. № 13570. Ум. таранька.
Шановний, -а, -е. Уважаемый, почтенный. Двері розчиняє як батькові шановному, як чоловікові любому. МВ. ІІ. 177.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛИЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.