Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

казюка

Казюка, -ки, ж. 1) Козявка. Казюка повиїдала хліб у полі. Метелики і казюки усякі дружно пречисту душу з неї випивають. Кул. 2) Змѣя. Ум. казючка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 208.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЗЮКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЗЮКА"
Ґа́в'ячий, -а, -е. . = Гавин.
Дарови́й, -а́, -е́. Даровой.
Загри́зкуватий, -а, -е. Сварливый, задира.
Зако́панець, -нця, м. Что-нибудь краденое и закопанное. Черк. у.
Йно нар. = іно. Не буду казати, йно дуду мовчати. Грин. III. 397.
Кумання, -ня, с. 1) Вступленіе въ кумовство. 2) Дружба, близкія отношенія съ кѣмъ. Кумання потайне з мамоною неправди. К. ХП. 102.
Ли́скарь, -ря, м. Кирка. (К. П. Михальчукъ).
Паскудивий, -а, -е. = паскудний.
Смичка, -ки, ж. 1) Деревянный крюкъ, которымъ дергаютъ сѣно изъ стога; Новомоск. у. 2) Раст. Carex, осока. Вх. Лем. 467.
Усиновлення, -ня, с. Усыновленіе.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЗЮКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.