Важчати, -чаю, -єш, гл. Дѣлаться тяжелѣе, тяжелѣть.
Дви́нути, -ну, -неш, гл. 1) = Двигнути. Ой чи вийду на танець, — від стараго буханець в потилицю, або в спину, що й ногами вже не двину. 2) Отправиться, двинуться. Сам не знаю, чи полицю тесати, чи до дівчини на всю ніч махати, закину я вражу бардину, сам до дівчини на всю пічку двину. І двинув він (Оврам) звідтіля в гори. 3) Выстрѣлить. От ми поставили перед ними артилерію, та як двинули з гармат, так бісова черкесня вростіч, та тіка, аж не потовпиться. 4) Ударить сильно. Я як двину її (собаку) зо всього маху навідлі бичем по морді, так вона на місці й перекрутилась. 5) Выстроить. На хуторі (Максим) зараз же на перше літо двинув будинок, мов панські хороми.
Дра́ма, -ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма».
Дряпо́та, -ти, ж. Обдираніе.
Йори, -рів, м. мн. Названіе буквы Ы (въ Галиціи).
Лататися, -та́юся, -єшся, гл. Чиниться, починяться. Пішли наші вгору: в долині ріжуть, а вгорі латаються.
Пипак, -ка́, м. Мозоль.
Поживляти, -ля́ю, -єш, гл. Питать. Молитвами душу поживляти.
Попадиця, -ці, ж. Та, которая попалась? Молодице моя, попадице моя, попади ти мені, — буде добре тобі.
Чірівний, -а, -е. = червивий.