Дурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Глупѣть, дѣлаться дуракомъ. Як волосся сивіє, то чоловік дурів. Як парубкував, — поведе чорними бровами, — дівчата сохнуть і дуріють. 2) Дѣлать глупости, шалить. А дуріти нам негоже. Чого ти дурієш? де твій розум?
Забу́ти, -ся. Cм. забува́ти, -ся.
Корівниця, -ці, ж. Коровница. Одну дочечку мала, та й ту утеряла: із поля робітницю, од печі топілницю, од коров корівницю.
Мо́вний, -а, -е. Говорливый, разговорчивый, словоохотливый; рѣчистый. Товариш мовний в дорозі стоїть за віз шмаровний. Маєш же старости мовнії.
Ненаситець, -тцю, м. Раст. Astragalus glycyphylos L.
Поплакати, -плачу, -чеш, гл. Поплакать. На чужині не ті люде, — тяжко з ними жити! ні з ким буде поплакати, ні поговорити.
Порікувати, -кую, -єш, гл. Роптать,
Прицькувати, -ку́ю, -є́ш, гл. Натравить собаками.
Причаклувати, -лую, -єш, гл. Приколдовать.
Шкардувати, -ду́ю, -єш, гл. = шкопиртати.
