Вивірчувати, -чую, -єш, сов. в. вивертіти, -рчу, -тиш, гл.
1) Высверливать, высверлить, вывертѣть.
2) Разматывать, размотать изъ чего-либо. Приїхали, він вивертів із рядна і поклав на столі (хліб).
До́хтор, -ра, м. Докторъ, врачъ. Добривечір, путе дохтор, я то з жінкою приїхав; сорок рублів положу, викуруй мі, я тя прошу.
Закоржа́віти, -вію, -єш, гл. Закорявѣть.
Зух, -ха, м. Молодець, молодчина, удалецъ. Дали мені капелюх, уже тепер вояк зух.
Пообкисяти, -саємо, -єте, гл. Обмокнуть (во множествѣ). Ми пообкисали на дощі.
Поручник, -ка, м.
1) Поручитель. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний.
2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш.
Рата, -ти, ж. Срокъ платежа, также часть платы (арендной и пр.), приходящаяся на данный срокъ. Першу рату заплатив. ратами виплачувати. Уплачивать по частямъ, частями. роскласти плату на рати. Распредѣлить уплату на извѣстные сроки. суха рата. Арендная плата въ неурожайный годъ. на рати. Ha выплату.
Стукнутися, -нуся, -нешся, гл. Удариться. Осідала підо мною земля, аж поки не стукнувся об пекельні ворота.
Тонкослізка, -ки, об. Плакса, человѣкъ, котораго легко довести до слезъ.
Трюхати, -хаю, -єш, гл. Ѣхать или бѣжать рысцой. Худі коні о. Хведора зовсім потомились і ледві трюхали, в'їжджаючи в ворота.