Витребенькувати, -кую, -єш, гл. Прихотничать, привередничать.
Віл, вола, м. 1) Волъ. Ой воли ж мої та половії, чом ви та не орете? 2) Родъ дѣтской игры. Ум. волик, воличок, волонько. Ой везут козака, везут козаченька та сірими волошками.
Голубо́чок, -чка, м. Ум. отъ голуб.
Звича́йно нар. 1) Обыкновенно. 2) Вѣжливо, прилично. 3) Конечно, разумѣется, само собой, по обыкновенію. Звичайно, крадене. Було, як почне хто казку казати, звичайно про змія, то так його наче і ввижаю перед себе. Ум. звичайне́нько. Бабуся йому на те звичайненько одмовила.
Зілля́ти, -ллю, -ллєш, гл. = злити.
Кат, -та, м.
1) Палачъ. В понеділок рано Марусяка ймлено, а ві второк рано по ката послано, а в середу рано ката привезено, а у четвер рано Марусяка згублено. Що то, що він мовчить! Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає... Переносно: мучитель, извергъ. кат-зна. Чортъ знаетъ. Воно, бач, і робота москалям кат-зна яка. кат-ма, — має. Нѣтъ, не имѣется. Багато ума, та в кишені кат-ма. На йому шапка-бирка, ізверху дірка, соломою шита, а вітром підбита, а коло околиці нічогісінько кат-має. до ка́та. Очень много. У нас ворогів до ката. В мене ім'я не одно, а єсть їх до ката. Ув. катюга. Вів їх стременний князя, найлютійший катюга з челядинців Єремії. А все таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.
Облесник, -ка, м. Льстецъ.
Позапрягати, -га́ю, -єш, гл. Запрячь (во множествѣ). Воли позапрягають. Мої коні воронії да позапрягані стоять.
Покоритися, -рю́ся, -ришся, гл. Покориться, смириться предъ кѣмъ. Кому мені покоритися: чи старому та старенькому, чи малому та малесенькому.
Скоромний, -а, -е. Скоромный. Як то його душа навернеться в пятницю скоромне їсти.
