Возовиця, -ці, ж. Свозка хлѣба съ поля и время этой свозки. Після жнив Іванові — возовиця. Як настала возовиця, бідний брат запри воли і поїхав на своє поле по снопи.
Гри́вка, -ки, ж. 1) Ум. отъ Грива. 2) Одно полотнище плахти отъ таліи до косточекъ ногъ. А я тую плахту шануватиту, із припічка горшки вийматиму, гривками лавки стиратиму.
Домі́вство́, -ва́, с. Домъ. Там домівства повибудовувано такі, що ну! Здибують мня кумове і зо мнов ся вітають, і за жену питають: «Ми то собі кумівство, — ходім трохи в домівство!»
Крамнина, -ни, ж. = крамина. Де ж тобі, мила, крамнини шукати? Будеш, миленька, в плосконній лежати. Навчала її рідная мати... в дорогу крамнину сповиваючи. У тих москалів усяка крамнина є.
Личкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Маскировать; скрывать недостатки; прикрывать. Чи й на споді ж такі ягоди, як ото зверху? — А то ж хиба б личкувала? Як не личкували льону, то купимо; ось наберіть з-під споду, чи такий буде, як і зверху, гарний. 2) Выглаживать поверхность (мельничнаго жернова). Личкує каміння мірошник. 3) Подбирать вещи лицомъ, лучшее къ лучшему.
Паскудність, -ности, ж. = паскудство.
Погонити, -ню, -ниш, гл. = поганяти. Ані стій, ані погони. Ой у лузі воли в плузі, мій милий погонишь, за поясом батіг носить, за мною голосить.
Порозбуватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Разуться (о многихъ). Тут не глибоко: порозбуваємось та й перебредемо.
Пустопаш нар. Безъ пастуха. Ходять коні пустопаш. Тоді вони коней пустопаш попускали. В полі вже тілько стерні жовтіли та рябіли гуси, а де-де й худобина ходила пустопаш.
Тхорити, -рю́, -риш, гл. Вонять подобно хорьку.
