Канудити, -дить, гл. безл. Тошнить. Наїлась ціх опеньків, так аж канудить.
Натхнути, -хну, -не́ш, гл. = надхнути.
1) Старий січовик натхнув свою душу в молодісіньку душу онука.
2) Українська пісня і неписана словесність народу українського натхнули молоді уми в Київі спасенною думкою. Натхни ж нас правдою, о Музо Мельпомено!
Наука, -ки, ж.
1) Наука. Люде, освічені наукою. Згинула наука, впала просвіта, зоставшись тільки в схоластичних латинських духовних школах. Універсітетська наука була тільки азбука європейської просвіти.
2) Ученіе. І в школу хлопця одвела до п'яного дяка в науку.
3) Урокъ, поученіе, наставленіе. Оце тобі наука, не ходи в ліс без дрюка.
Невигода, -ди, ж. Неудобство. Не так шкода, як невигода.
Рундучок, -чка, м. Ум. отъ рундук.
Ряст, -ту, м. Раст. a) Primula veris. б) Corydalis solida Smith. в) Scilla bifolia L. г) — білий. Corydalis cava Schveig et Koerth. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. топтати ряст — жить, не топтати рясту — умереть. Мабуть уже йому рясту не топтати. Не довго з того часу стара ряст топтала — через тиждень, чи що, й умерла.
Сарана, -ни, ж. Саранча. Накочувала сарана.
Славонька, -ки, ж. Ум. отъ слава.
Чорпіта, -ти, ж. = посмітюха, Alauda arborea. Cм. черпіта.
Шкураття, -тя, соб. Куски кожи. Позбірав шкураття.