Верства, -ви, ж.
1) Верста. Прибігають до царевого дому.... верстов за п'ять. У доброго коня не довгі верстви.
2) Верстовой столбъ. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Понаставляли тут верстів що й розминуться трудно.
3) Слой земли, сноповъ; рядъ вѣтвей на деревѣ, находящихся на одной высотѣ. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг.
4) Слой, классъ, кругъ (общества). Це люде однієї верстви з вами.
5) Возрастъ. Цей дід однієї зо мною верстви. І з менчої верстви вчаться всі.
Вихурятися, -ряюся, -єшся, гл. Чваниться.
Вівсяник, -ка, м. 1) Овсяный хлѣбъ. Голодному й вівсяник добрий. 2) Названіе лошади въ загадкѣ. Прибігли штрики-брики, ухватили далду-балду, почули м'якинники, пазили гречаникам: «сідайте на вівсяники, доганяйте штрики-брики, віднімайте далду-балду» (вовки, свиня, собаки, люде, коні).
Кірря, -ря, с. соб. отъ кора.
Помчатися, -мчуся, -чишся, гл. Помчаться. Данило на коня і помчався не оглядаючись.
Понавербовувати, -вую, -єш, гл. Навербовать (многихъ).
Потомство, -ва, с. Потомство. Ти рятував народ свій вірний, потомство Якова благого.
Рабинів, -нова, -ве Принадлежащій раввину.
Скарбець, -бця, м. Зарытая въ землю посуда (горшокъ, кувшинъ, котелокъ съ деньгами). Вміраючи казав у пущі викопати під дубом два скарбці з грошима.
Скатертьовий, -а, -е. Относящійся къ скатерти.