Вельбучитися, -чуся, -чишся, гл. Важничать, чваниться.
До́чиста нар. Совершенно все. Ззіли цілого кавуна дочиста. Накинемо злишку по копі, чи й по рублю, то, ей, розберуть дочиста. Забрав усе дочиста.
Осельня, -ні, ж. Гусеница. Щоб садовина родила, щоб осельня не об'їдала.
Отісонька, -ки, ж. Ум. отъ отоса.
Погартувати, -ту́ю, -єш, гл. Закалить (во множествѣ).
Покоситися, -шуся, -сишся, гл. Покосить нѣсколько. Одужаю, — прийду покоситись.
Пороздаровувати, -вую, -єш, гл. Раздарить (во множествѣ). Пороздаровує нам, дядьковим, або от Кібченятам.
Пристріти, -стріну, -неш, гл. Сглазить. Чи не пристрів тебе, сестро, Костомара? У його, кажуть, ледачі очі: гляне на коня.; завидуючи, то й коневі не минеться.
Своїтися, своюся, -їшся, гл. Выражать родственныя чувства, то-же, что и родичатися. Уже сі своят до бідного: коли гроші маг, то вже щос варт.
Тхніння, -ня, с. Дыханіе. Вона ніби чула тхніння його здорового лиця.
