Визнати, -ся. Cм. визнавати, -ся.
Відав, відай, нар. Вѣроятно, должно быть. Ой відав ти слабий, хорий. Болить мені головонька відай же я вмру.
Гайдук, -ка, м. Высокорослый служитель; солдатъ надворной стражи. Ой вивійти, отамани, панськії гайдуки. Ой крикнув царь на свої гайдуки: «Возьміть Байду добре в руки!» 2) Особаго рода танецъ. 3) гайдука садити, ударити. Танцевать въ присядку. ударила б гайдука, та боюся мужика. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука. 4) Ніс гайдука скаче. Выраженіе для указанія чьего-нибудь страшнаго аппетита, усиленной работы челюстями. Лупить (= їсть), аж ніс гайдука скаче, — танцює. Ум. гайдучок. Ув. гайдучище.
Довбти́, -бу́, -бе́ш, гл. = Довбати. Нужда і камінь довбе.
Золотоверхий, -а, -е. Золотоглавый, съ золотымъ верхомъ. Золотоверха церква. Золотоверха скринька.
Колісча, -чати, с. = колісце. Костантиногр. у. Ум. колісчатко.
Моско́вський, -а, -е. 1) Великорусскій. 2) Солдатскій. Дівчино ягодо! Який у тебе кришталь під носом — як московський патрон. пеня моско́вська. Безпричинная придирка; человѣкъ безъ причины и сильно придирающійся.
Напа́нькатися, -каюся, -єшся, гл. Наняньчиться, навозиться съ кѣмъ.
Пастуший, -а, -е. Пастушій. Чиїх батьків я наровні не ставив з пастушими собаками моїми.
Пошкандибати, -ба́ю, -єш, гл. Поковылять, пойти прихрамывая. Пошкандибав тихенько.
