Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

легіник

Легіник, -ка, м. Ум. отъ ле́гінь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 350.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЕГІНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЕГІНИК"
Балакатися гл. Употреб. безлично: балакається, балакалось. Говорится, говорилось. Чого ж ви мовчите? — Та якось не балакається.
Білка, -ки, ж. 1) Бѣлка. 2) Раст. Jurinaea cyanoides Dec. ЗЮЗО. I. 125. Ум. білочка.
Блискотливий, -а, -е. Сверкающій, блестящій. Желех.
Волохатість, -тости, ж. Мохнатость, косматость. Желех.
Джига́ло, -ла, с. = Джоґа́н. Черк. у.
Залю́дніти, -нію, -єш, гл. = залю́днитися. Залюдніла Україна. К. Грам. 32.
Переселяти, -ля́ю, -єш, сов. в. переселити, -лю́, -лиш, гл. Переселять, переселить. Переселено їх у Вавилон. Єв. Мт. І. 12.
Пов'ялити, -лю, -лиш, гл. Сдѣлать вялымъ, заставить увянуть. Холодна та зіма була, цвіт пов'ялила. Чуб. V. 120.
Сторожик, -ка, м. Первое перо въ крылѣ птицы. Екатер. г.
Шинкарівна, -ни, ж. Дочь кабатчика.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЕГІНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.