Везучий, -а, -е. О лошади: хорошо везущій. Кобила хоч і шкапувата, та про те везуча.
Воркун, -на, м. = воркотун. А на печі воркун ворчить. Ум. воркунок, воркуночок. Ой воркуне та воркуночку, не бий мене та в головочку.
Кобза, -зи, ж.
1) Струнный музыкальный инструментъ. Сидить на могилі козак старесенький, у кобзу грає-виграває, голосно співає. Він усюди вештається та на кобзі грає. На речах — як на кобзі.
2) Рыболовный снарядъ изъ тонкихъ прутьевъ. Ум. кобзонька, кобзочка. В кобзоньку грає, гарно співає.
Начіплювати, -плюю, -єш, сов. в. начепити, -плю́, -пиш, гл. Напѣплять, нацѣпить, навѣшивать, навѣсить. І начепила ланцюжок. Да й зробимо, братця, півтораста ми возів, да начепим, начепим півтораста ми ярем.
Пер, -ру, м. Рыба Thymallus wexillifer.
Пил, -лу, м. Пыль. Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. Ум. пилок, пилочок. Як ось стук! Пилок піднявся, кінськії два вози їдуть в дворик.
Пороскочувати, -чую, -єш, гл. Раскатить (во множествѣ).
Розв'язь, -зі, ж. Развязанные снопы въ стогѣ.
Хурчати, -чу, -чиш, гл. Жужжать отъ быстраго вращенія. Давай прясти, аж веретено хурчить.
Цілушка, -ки, ж. = окраєць.
