Добро́дійка, -ки, ж. 1) Благодѣтельнница. 2) Сударыня. "Так ти на тім світі була?» — Була, моя добродійко. — «Що ж ти там бачила?» — Усе бачила, добродійко, що діється з грішними душами. 3) Госпожа. Добродійка N сіми днями виїхала звідси. 4) Шано́вна добро́дійко! Високопова́жна добро́дійко. Милостивая государыня! Ум. Добро́дієчка.
Луци́пір, -ра, м. = люципер.
Набубоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Наговорить много, говоря невнятно. Чисто набубонів мені голову.
Орда, -ди, ж.
1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме.
2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. Ордою — толпой. За молодою козаки ордою.
Перепонка, -ки, ж. Косая планка, прибитая къ воротамъ.
Побіль, -лі, ж. Мелкіе кусочки сахару. Одважте бо мені побілі хунтів зо два по копі з шагом, — адже я до ціни даю.
Повириватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Вырваться (о многихъ).
Позмочувати, -чую, -єш, гл. Измочить, смочить (во множествѣ).
Попопрати, -перу́, -ре́ш, гл.
1) Постирать много.
2) Помочить сильно. Дощ мене попоправ.
Турити, -рю, -риш, гл. Гнать. Ігнатко безп'ятко з гори свині турить.
