Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виновате, -того, с. Долгъ. Сей чоловік косе мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Волч. у.
Досто́йний, -а, -е. Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи? К. ЧР. 336.
Іс- Всѣ слова, начинающіяся приставками із, іс и не находящіяся здѣсь, Cм. на буквы з и с.
Мантиля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Болтать, махать. А він іде та свиткою мантиляє. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Мисте́цький, -а, -е. Мастерской.
Пороспечатувати, -тую, -єш, гл. Распечатать (во множествѣ).
Спсувати, -сую́, -єш, гл. = зіпсувати.
Табачників, -кова, -ве Относящійся къ табачнику, принадлежащій ему. Шейк.
Укленяти, -няю, -єш, гл. 1) Настойчиво упрашивать, заклинать. Екатер. у. (Залюб.). 2) Упрекать. Вона його вкленяла, як почула, що він так зробив. Екатер. у. (Залюб).
Употужнитися, -нюся, -нишся, гл. 1) Сдѣлаться могущественнымъ. Впотужнились навіки дияволови діти. К. МБ. II. 131. 2) — на ко́го. Ополчиться. Употужнились на. мене при лихій моїй годині, та свята Господня сила мою неміч заступила. К. Псал. 38.